Ще понад століття тому велосипед став для Монреаля символом свободи пересування. Наприкінці XIX століття місто пережило справжній велосипедний бум, а в наш час ця історія отримала нове продовження у вигляді системи спільного користування велосипедами — BIXI Montréal. Байкшерінг у Монреалі не виник раптово: це результат довгого розвитку ідей міської мобільності, технологічних рішень і боротьби з викликами великого міста.
Від перших утопічних експериментів у Європі до масштабної мережі станцій у Канаді — шлях байкшерінгу показує, як змінюється ставлення суспільства до транспорту, екології та міського простору. Щоправда, в 1900-х роках трамвай та автомобіль витіснили велосипед як засіб пересування. Але нині, понад 100 років після того, як «веліки» вперше захопили Північну Америку, «двоколісний» знову популярний, як ніколи раніше. Ба більше, зі зростанням його популярності велосипеди стали значно доступнішими. Як це сталося та, що таке байкшерінг — читайте тут: imontreal.net.
Історія появи байкшерінгу у світі
Ідея спільного користування велосипедами з’явилася ще в середині XX століття. Перші експерименти мали радикальний і водночас утопічний характер. У 1965 році в Копенгагені були встановлені так звані «народні велосипеди», які будь-хто міг узяти безоплатно. Однак через вандалізм і крадіжки проєкт швидко закрили.
Схожі локальні ініціативи виникали в Німеччині та США в 1970–1980-х роках, але вони були обмеженими через відсутність технологій для контролю та оплати. Справжній прорив настав наприкінці 1990-х, коли в Європі почали з’являтися перші системи з автоматичними станціями. Наприклад, у Бремені та Амстердамі тестували смартвелосипеди, які можна було брати й повертати на фіксовані точки.
У 1995 році швейцарська компанія PubliBike запровадила систему абонементів, що дозволяло користувачам повертати велосипеди на будь-яку станцію. Саме так було закладено фундамент сучасних мереж.
Але справжнє глобальне визнання байкшерінг здобув у 2000-х роках. Данія, зокрема Копенгаген, і Франція стали пілотними майданчиками для доволі масштабних проєктів. Так, у 2007 році в Парижі стартувала мережа Vélib’, а у 2008 році Копенгаген запровадив City Bikes.
Технології GPS, смарткартки й мобільні додатки дозволили зробити велосипеди зручними для користувачів і захищеними від крадіжок. У наступні роки системи стали інтегрувати електровелосипеди, а також пропонувати dockless-варіанти без фіксованих станцій, що значно спростило користування та розширило охоплення міст.
Назви цих систем часто відображали суть послуги, яку вони надавали. До прикладу, Vélib’ — це поєднання слів vélo (велосипед) та liberté (свобода), Bicing у Барселоні — bike + cycling, а City Bikes у Копенгагені підкреслює міську спрямованість. Таким чином, уже на початку XXI століття байкшерінг став важливим складником урбаністичної мобільності та дійсно екологічного транспорту.
Поява байкшерінгу в Канаді та Монреалі
У Канаді ідея спільного користування велосипедами набула популярності на початку 2000-х, але перші масштабні системи з’явилися лише наприкінці десятиліття. Монреаль став одним із перших міст Північної Америки, де у 2009 році запустили свою систему BIXI Montréal. Тоді мережа налічувала близько 3000 велосипедів та 400 станцій, розкиданих по всьому місту.
Назва BIXI, як і всі аналогічні назви в інших країнах, відображає концепцію сервісу — йдеться про поєднання слів bicycle + taxi, тобто велосипед як коротке міське таксі. Ідея полягала в тому, щоб забезпечити швидкий та доступний транспорт для коротких поїздок, водночас зберегти екологічність і зручність для мешканців та туристів.
За понад десять років BIXI Montréal перетворився на найбільшу систему спільного користування велосипедами в Північній Америці. До класичних моделей додали електровелосипеди, збільшили кількість станцій та покращили мобільний додаток для бронювання та оплати. Цей успіх зробив систему зразком для інших міст континенту. Торонто, Нью-Йорк, Бостон і ще деякі міста США та Канади запровадили власні версії BIXI з урахуванням локальних потреб.
Вандалізм і крадіжки: темна сторона байкшерінгу
Але, як з’ясувалося із часом, байкшерінг — це не лише зручність і екологічність, а й серйозні виклики для міст і операторів систем. Однією з головних проблем, з якими стикаються багато мереж спільних велосипедів у світі, є вандалізм та крадіжки, що безпосередньо впливають на доступність, витрати та довіру користувачів.
Ще під час перших років роботи та сама система BIXI у Монреалі стикалася з помітними проявами пошкодження обладнання. За даними досліджень, у перші два місяці після запуску у 2009 році приблизно 20 % велосипедів були пошкоджені, а близько 15 % доків виявилися несправними — усе це через навмисне руйнування чи спроби крадіжки.
Це стало серйозним сюрпризом для ініціаторів проєкту й підштовхнуло до посилення конструкції станцій та впровадження більш жорстких технологій контролю. Але, окрім початкових етапів, проблема крадіжок велосипедів так само нікуди не поділася, залишаючись актуальною і поза межами офіційних станцій.
За даними досліджень безпеки в Монреалі, щорічно поліція фіксує сотні випадків викрадення велосипедів у місті, частина з них припадає на систему BIXI. До того ж у спільнотах користувачів та соціальних мережах можна знайти повідомлення про випадки, коли велосипеди BIXI залишалися неповернутими або нібито «зникали» з док-станцій, створюючи плутанину для користувачів і операторів.
Деякі із цих випадків також пов’язані з технічними помилками під час зчитування стану велосипедів у доках, через що система ненавмисно позначає їх як викрадені або «заблоковані» на рахунках користувачів.
І це не поодинокий феномен, адже інші велосервіси в різних містах Європи так само фіксували проблеми з крадіжками. Наприклад, у Києві через часті випадки викрадення велосипеди сервісу BikeNow змушений був обмежити паркування або, навіть тимчасово припинити роботу в певних районах, оскільки зникнення техніки загрожувало життю проєкту.
Тут важливо розуміти, що хоча технології значно зменшили частоту й масштаби крадіжок та вандалізму порівняно з початковими роками, повністю виключити їх не вдається. Це частина реалій для будь-якої системи спільного використання велосипедів у великих містах, де одиниці техніки знаходяться в публічному просторі 24/7.
Відтак питання безпеки, модернізації обладнання, інтеграції нових систем захисту та співпраці з поліцією лишається пріоритетним для операторів та міст, які розвивають байкшерінг.
Важливість байкшерінгу для Монреаля
BIXI Montréal відіграє ключову роль у формуванні сталого транспорту. Система дозволяє зменшити кількість автомобілів у центрі міста, сприяє екологічності, скорочуючи викиди CO₂, і водночас забезпечує доступність транспорту для широкого кола людей. Велосипеди доступні для коротких поїздок, що знижує навантаження на громадський транспорт та стимулює здоровий спосіб життя.
Однак розвиток системи супроводжується і проблемами. Початково великі труднощі створювали крадіжки та псування велосипедів, особливо у випадку безконтрольного dockless-шерингу. І хоча, сучасні технології смартзамків та GPS значно зменшили ці ризики, вони все ще залишаються частиною сумного міського досвіду.
Джерела:
- https://www.canada.ca/en/news/archive/2009/11/bixi-bikes-built-nrc-partners-quebec.html
- https://www.goodnewsnetwork.org/montreal-lauches-bixi/
- https://clttoday.6amcity.com/city/charlotte-joy-rides-end-bike-share-program-nc
- https://bixi.com/en/who-we-are/
- https://ville.montreal.qc.ca/memoiresdesmontrealais/en/montreal-ville-cyclable-hier-et-aujourdhui