Вікторія Каспі — науковиця, викладач Університету Макгілла та астрофізик, що побудувала свою кар’єру на дослідженні нейтронних зорь і пульсарів — швидко обертових, сильно намагнічених нейтронних зорь. Далі на imontreal.
Ранні роки
Вікторія Каспі народилася 30 червня 1967 року в Остіні, у Техасі. Через кілька років родина переїхала у Чикаго, деякий час жила в Ізраїлі, а коли Вікторії було сім років вони перебрались у Монреаль.
Найулюбленішими предметами у школі були ті, що стосувались природничих та точних наук, але Вікторія також достатньо часу приділяла вивченню літератури, музики та спорту. Після отримання середньої освіти вступила спочатку в Маріанопольський коледж, а далі в Університет Макгілла, де у 1989 році здобула ступінь бакалавра з фізики. За два роки в Принстонському університеті також здобула ступінь магістра й доктора філософії з фізики. Навчання проходило під наглядом наукового керівника Джозефа Тейлора, що був лауреатом Нобелівської премії. ЇЇ дипломна робота стосувалася хронометражу радіопульсарів і їх застосування.
Якісна освіта дозволила Вікторії згодом працевлаштуватись у Каліфорнійський технологічний інститут, лабораторію реактивного руху та Массачусетський технологічний інститут. З 1999 року почала викладати у рідній альма-матер — Університеті Макгілла.
Предмет досліджень Вікторії Каспі
Одним з астрофізичних захоплень Вікторії Каспі є дослідження залишків зірок, що були знищені внаслідок вибуху наднових зірок. Якщо ж їх ядра доволі важкі вони перетворюються на чорну діру або ж формують дуже щільні нейтронні зорі, де чайна ложка речовини важить мільярди тонн. Вони мають велику швидкість обертання та випускають інтенсивні пучки радіохвиль, тому ці зорі також називаються пульсарами.
Багато часу Вікторія присвятила дослідженню пульсара у сузір’ї Стрільця, що був пов’язаним із газопиловою структурою, яка утворилася як результат вибуху наднової зорі, що також називається залишком наднової. Використовуючи обладнання рентгенівської обсерваторії Чандра, вона помітила, що цей пульсар знаходиться у центрі цього залишку наднової, що підтверджувало припущення про зв’язок між пульсарами та надновими. Через це також ставились під сумнів попередні методи визначення віку та швидкості обертання пульсарів, оскільки ці методи визначали вік пульсару, який був у 12 разів завищений, щоб відповідати надновій.
Одним із досягнень Вікторії стало відкриття найшвидшого пульсара у галактиці Чумацький Шлях, що робить 716 обертів за одну секунду. А спостереження за двома пульсарами, що обертаються один проти одного дозволили перевірити теорію гравітації Ейнштейна, що також відома як загальна теорія відносності.
Крім того, науковиця також дослідила химерні зірки із дуже сильним магнітним полем, що називаються магнетарами.
За свій вклад у науку Вікторія Каспі отримала Канадську золоту медаль імені Герхарда Герцберга в 2016 році від Ради природничих наук та інженерних досліджень. Вона також стала наймолодшим дослідником і першою жінкою, яка отримала цю нагороду.
Особисте життя
З поверненням після навчання до рідного міста Вікторія познайомилась із кардіологом Девідом Ленглебеном, що в майбутньому став її чоловіком. Девід працював у Єврейській загальній лікарні Монреаля, яка також співпрацювала й з Університетом Макгілла. У пари народився син Ян у 2000 році, доньки Джулія у 2002 та Хейлі у 2004 році. Як зазначає Вікторія одночасно займатись родинними справами та проводити дослідження було складно, але весело. У цей період жінка змогла заручитись великою підтримкою рідних, в першу чергу чоловіка, що допомогло самореалізуватись і як гарна дружина, матір, і як астрофізик.
