Випускник Університету Лаваля в Монреалі за спеціальністю “Медицина” в 1890 році та фахівець з нервових захворювань — доктор Елуа-Філіп Шаньон був одним із піонерів психічної медицини в Монреалі. Він зробив свій вагомий внесок у професіоналізацію цієї галузі медицини в Квебеку між кінцем ХІХ початком XX століття. Як це відбувалося і до чого привело читайте тут на imontreal.
Перші притулки для душевнохворих
Професор медичного факультету молодого Монреальського університету, лікар у лікарні Нотр-Дам, доктор Шаньон присвятив більшу частину своєї кар’єри дослідженням та лікуванню божевілля. До того ж він був асистентом лікаря в притулках Сен-Жан-де-Дьє та Сен-Бенуа-Жозеф-Лабре в Лонг-Пуанті та лікарем-експертом з охорони здоров’я Служби міста Монреаля.
Зайнятість Елуа-Філіпа Шаньона була колосальна. Він брав активну участь у соціальному, інтелектуальному та науковому житті Монреаля.
У Квебеку в середині ХІХ століття з’явилися перші притулки для людей з психічними розладами. Ці притулки тоді, як правило, належали до сфери відповідальності релігійних громад. Але з 1885 року закон зобов’язував їх залучати спеціалістів із психічного здоров’я для забезпечення догляду за пацієнтами. Доктор Елуа-Філіп Шаньон, найнятий помічником лікаря в притулках Сен-Жан-де-Дьє та Сен-Бенуа-Жозеф-Лабре в Лонг-Пуант, якраз і був з тих лікарів першого покоління, які працювали у системі надання притулків у Квебеку.
Саме він у 1899 році зустрів відомого поета Еміля Неллігана і обстежив його, поставивши діагноз: психічна дегенерація та поліморфне божевілля.
Золота колекція психіатрії
Ще одним результатом плідної роботи Елуа-Філіпа Шаньона стала зібрана ним колекція, яка була повністю присвячена його медичній практиці. Вона включає близько 4000 документів, у тому числі близько 1300 монографій і близько 700 періодичних видань. Серце колекції, однак, складається з виняткового набору ефемерних публікацій – справжнього золотого фонду для дослідників історії охорони здоров’я. Він складається з брошур, відбитків, законів і правил, проспектів лікарень, циркулярів, програм конференцій, симпозіумів і конгресів, вирізок з преси та інших документів, які рідко зберігаються. Більшість цих публікацій датуються ХІХ і XX століттями, і лише кілька назв є з XVIII століття. Найстарішим є “Трактат про нервові, іпохондричні та істеричні хвороби”, опублікований у Парижі в 1777 році. Вся колекція досить добре розподілена між французькими та англійськими виданнями. Оскільки пан Шаньон працював у притулках, то не дивно, що значна частина його колекції стосується системи надання притулків, психічного відчуження та психіатрії.
Судова психіатрія
Подібно до кількох медичних збірок, зібраних на початку XX століття, колекція доктора Шаньона також включає значну частину публікацій, пов’язаних з різними проблемами охорони здоров’я того часу. Є цілий ряд документів про інфекційні захворювання, про громадську гігієну та санітарію, про дитячу смертність і контроль над народжуваністю, про пастеризацію молока, про вакцинацію, про венеричні захворювання та особливо про алкоголізм, тому що фахівці й досі ставлять собі питання, ця напасть — пристрасть чи справжня психічна хвороба. Нарешті, доктор Шаньон приєднався до Відділу медичного контролю міста Монреаля з 1911 року, головним чином для оцінки фізичного та психологічного здоров’я мешканців міста.
Крім того, з особливим інтересом доктор Шаньон ставився до судової психіатрії. Він був член Медико-психологічного товариства Парижа та Товариства психічної медицини Бельгії. Помер доктор Елуа-Філіп Шаньон у поважному віці 91 року, залишивши альма-матер свою багату бібліотеку.