XXI Літні Олімпійські ігри проводились у 1976 році в Монреалі, який став першим канадським містом, яке їх організувало. Змагання відбулись між 17 серпня та 1 серпня, прославились як одні з найбільших за кількістю учасників і числу розіграних нагород. В Іграх взяли участь понад 6000 спортсменів, які представляли 92 країни. Але того року деякі країни вирішили бойкотувати змагання. Особливо тоді привернув на себе увагу бойкот понад 20 країн Африки, які відмовились від змагань через тур регбійної команди з Нової Зеландії. Більше на imontreal.net.
Передумови конфлікту
Аби зрозуміти чому кілька десятків африканських країн вирішили бойкотувати Літні Олімпійські ігри в Монреалі, необхідно розібратись у політичному устрої, що панував у ті роки. Вся річ у тому, що з середини 1950-х років на території Південної Африки розвивалась політика апартеїду — панівного режиму білошкірих людей, що складали лише близько 12% населення, з дискримінацією, сегрегацією та гнобленням темношкірих мешканців.
У 1976 році напередодні Олімпійських ігор в одному з найбільших міст Південної Африки Соуето відбулись жорстокі заворушення проти південноафриканської адміністрації. Місто в роки апартеїду стало місцем примусового проживання африканського населення. 16 червня 1976 року було організовано марш протесту, де взяли участь понад 20 000 студентів.
Причиною тому став нещодавно прийнятий закон про освіту, який забороняв проводити навчання англійською чи будь-якою з корінних африканських мов, дозволявся лише африкаанс, що була дуже важкою для вивчення мовою. Конфлікт між протестувальниками та поліцією почався майже миттєво, коли проти натовпу спочатку застосували сльозогінний газ, а згодом і зброю. Внаслідок протесту загинули 350 осіб.
Нова Зеландія стала причиною бойкоту
Того ж літа 1976 року команда з регбі Нової Зеландії вирішила влаштувати тур у Південній Африці, що порушувало раніше встановлені санкції щодо країни. Це дуже обурило 28 африканських країн, які засуджували політику апартеїду та наполягали, що недостатньо заборонити тільки Південній Африці брати участь в Олімпійських іграх. Вони вимагали виключити Нову Зеландію зі змагань, проте МОК відмовився, обґрунтовуючи це тим, що регбі не належить до олімпійського спорту.
Внаслідок цього країни за кілька днів до церемонії відкриття оголосили про бойкот літніх Ігор у Монреалі. Серед них були: Алжир, Центральноафриканська Республіка, Камерун, Чад, Конго, Єгипет, Ефіопія, Габон, Гамбія, Гана, Гаяна, Ірак, Кенія, Лівія, Малагасійська Республіка, Нігер, Нігерія, Судан, Танзанія, Того, Уганда, Верхня Вольта та Замбія.
Наслідки бойкоту
Через те що бойкот був оголошений за кілька днів до Олімпійських ігор, Монреалю доводилось скасовувати та переносити деякі події, місто також втратило на цьому близько 1 мільйона доларів. Багатьом учасникам, які вже прибули в Монреаль довелось вертатись, хоча деякі з них мали гарні шанси на перемогу. А команду Камеруну навіть не попередили про бойкот, тому вони все одно змагались. Четверо камерунських велогонщиків наполегливо крутили педалі в 100-кілометрових перегонах, а на фініші дізнались, що їх уряд оголосив про вихід країни з Олімпіади.
Та головним є те, що слово «апартеїд» з’явилося на перших сторінках усіх газет у світі, і люди почали говорити про цю проблему та тиснути на власні уряди. Ці події стали переломними у боротьбі з расовою сегрегацією та дискримінацією, що закінчилась майже через 18 років. Побачивши темношкірих спортсменів, які жертвують своїм шансом виступити на Олімпіаді, молоді протестувальники Південної Африки надихнулись на подальшу боротьбу за свої права.