Квебекська профспілкова діячка, активістка та феміністка Леа Робак народилася в Монреалі та виросла в Бопорі, в єдиній єврейській родині в селі. Повернувшись до Монреаля в 1915 році зі своєю родиною, дівчина отримала свою першу роботу в клінінговій компанії British American Dyeworks. Саме тут вона побачила і дізналася про нерівність між різними прошарками монреальського суспільства. Їй вдалося накопичити достатньо грошей, щоб поїхати до Гренобля, де вона здобула ступінь бакалавра мистецтв з літератури. Після цього Леа багато подорожувала, здобуваючи життєвий досвід, який дозволив дівчині сформувати свою політичну свідомість, що спонукало її прийняти принципи марксизму та брати участь у боротьбі з несправедливістю. Більш детально про біографію активістки читайте на imontreal.net.
Дитячі спогади
Леа Робак народилася в Монреалі, вона була донькою польських єврейських іммігрантів. Живучи в селі поблизу Квебеку, де її батьки керували невеликим роздрібним бізнесом, дівчинка росла в громаді, де більшість мешканців були франко-канадського походження. Це дозволило їй вивчити, окрім їдишу, мови, на якій вона розмовляла вдома, французьку та англійську.
Сім’я Леа була єдиною єврейською родиною у селі Бопора, та ще й мала дев’ятьох дітей, тому, місцеві мешканці ставились до них дуже приязно. У 1915 році сім’я повернулася до Монреаля. Леа спочатку працювала портьє в хімчистці, потім касиром у театрі Його Величності на Гай-стріт. Навпроти театру розташовувався публічний дім, і молода дівчина щодня зустрічала повій, гарних дівчат, які не мали можливості здобути освіту, а тому заробляли як могли. У 1920-х роках жінки без освіти в Монреалі мали дуже мало шансів на роботу і пристойне життя.
Можливо саме тут у юної пані розвинулося її феміністичне мислення та переконання на користь загального права на освіту та роботу, які роками пізніше керуватимуть її діями.
Загалом Леа походить із родини, де люди читали й цінували мистецтво. Сама вона захоплювалася театром і літературою. Дівчині вдалося накопичити грошей і вона вирішила вступити на літературний факультет Гренобльського університету в 1926 році. У підсумку Леа Робак провела у Франції більше ніж два роки, а для того, щоб мати засоби для існування, а також сплачувати за навчання підробляла репетитором, даючи приватні уроки англійської мови.
Бувши молодою і не звичайною дівчиною для свого часу, Леа керувалася духом авантюризму, пошуком пригод і пізнанням навколишнього світу. Загалом жінки в ті часи поводились по іншому, мріючи, в основному, про вдале заміжжя.
Комуністичні ідеї
Леа ж у 1929 році іде до Берліна, де живе у свого брата Анрі, який вивчав там медицину. У столиці Німеччини вона вивчала німецьку мову, відвідувала університетські курси та, щоб заробити, викладала французьку. Саме в Берліні, під час розквіту нацизму, Леа Робак по справжньому, серйозно захопилась політикою. Дівчина вийшла на марш протесту 1 травня 1929 року, приєднавшись до демонстрації студентів і профспілкових діячів і вже згодом доєдналася до комуністичного руху. В той час, комуністи чинили опір фашизму. Та фашистська ідеологія в 30-ті роки стала небезпечною, як для комуністів, так і для євреїв. Відтак Леа була змушена залишити Німеччину, щоб повернутися до Монреаля восени 1932 року.
Протягом двох років вона працювала в Асоціації молодих жінок на івриті, потім у школі для правопорушників у штаті Нью-Йорк. У 1934 році побувала і зупинилася в Парижі, щоб поспілкуватися з антифашистськими групами, проїхала через Нью-Йорк, після чого приїхала в Монреаль, щоб залишитись тут жити назавжди.
У 1935 році доля розпорядилася таким чином, що Леа Робак відвідує СРСР. Звісно їй там не показують ГУЛАГ, не показують голодомор, який вчинила влада стосовно українського народу. Поїздка загалом була досить короткою. Після повернення жінка відкриває у Монреалі першу марксистську книгарню Modern Bookshop, яка була розташована на вулиці Блюрі. Магазин час від часу відвідує місцевий лікар Норман Бетюн, відомий канадський торакальний хірург, перший прихильник соціалізованої медицини та член Комуністичної партії Канади.
В цей час в Монреалі триває економічна депресія, на цьому тлі відбувається суттєве погіршення становища робітників. Саме цим можна пояснити певну популярність комуністичної партії в ті часи, представники якої підтримували й надавали допомогу робітничому класу. Восени 1936 року Міжнародний жіночий швейний союз, штаб-квартира якого знаходилась у Нью-Йорку, оголошує про початок загального страйку у Торонто, Вінніпезі та Монреалі.
На профспілкових барикадах
Робітники, радше робітниці підтримують страйк, адже їм доводиться працювати в антисанітарних умовах, піддаючись ганебній експлуатації за мізерну зарплату. Нью-Йоркська профспілка посилає в Монреаль одну з організаторок страйку Роуз Песотту, але стається конфуз, жінка зовсім не говорить французькою, лише англійською. Більшість працівниць у Монреалі це франкомовні працівниці — 60% із 5000 робітників і робітниць, крім того, переважна більшість з них є євреями.
І тут на сцену виходить Леа Робак, яка відмінно володіє французькою мовою, знає їдиш. Леа виявилась ідеальною кандидатурою, яка може допомогти, і у підсумку, відіграє ключову роль в організації протестів. Через три тижні підписується колективний договір, і страйкарі святкують свою перемогу. Профспілки домоглися визнання своєї організації, значного покращення умов праці та заробітної плати. Цей страйк був однією з перших і найзначніших битв профспілок за поліпшення умов праці для жінок у Канаді.
Пізніше у 1943 році Леа Робак бере участь у виборчій кампанії Фреда Роуза, який балотувався депутатом від Прогресивної робітничої партії. Саме так почали називати себе колишні комуністи. Ця робота команди не минає даремно, Роуза було обрано депутатом до Палати громад. Саме в цей час Леа Робак розуміючи хибність комуністичної теорії поступово віддаляється від Комуністичної партії. Та лише в 1958 році вона остаточно залишить лави організації.
Після перемоги над фашистською Німеччиною 1945 року почалася Холодна війна, яка породила великий пацифістський рух. У 1960 році канадські жінки заснували у Монреалі рух Voice of Women, який об’єднав англомовних та франкомовних жінок. Відтак не обійшлося без поліглотів, таких, якою була Леа Робак. Вона почала відігравати ключову роль, жінка виходить на вулицю, протестуючи проти мілітаризації, ядерної зброї, війни у В’єтнамі.
Протест, як спосіб життя
Леа розповсюджує листівки проти будь-якої війни, будь-якого озброєння. Звичайно, що знання кількох мов дуже допомагає активістці, вона розмовляє з людьми, пояснює та зберігає спокій. Якщо до неї проявляють агресію, Леа просто посміхається, даючи зрозуміти, що вона дійсно пацифістка, яка протестує проти будь-якого насильства.
Леа Робак бере участь у всіх демонстраціях за мир, захист навколишнього середовища, бореться з жіночими групами за легалізацію абортів і захищає права жінок-іммігранток і корінних жінок Канади. Надзвичайно жвава, як фізично, так і розумово, Леа залишалася активною, аж поки 28 серпня 2000 року у віці 96 років її бурхливе протестне життя не обірвалося через нещасний випадок.
Джерела: