Якби у вас виникло непереборне бажання відчути, або ж побачити виняткову красу міського горизонту Монреаля з висоти пташиного польоту, то кілька років тому в Монреалі було ідеальне місце — це Observatoire 360° на Place Ville Marie. Тут можна було побачити захопливий панорамний вид на місто з висоти 185 метрів. Цей краєвид відкривався на річку Святого Лаврентія, гору Маунт-Роял, Олімпійський парк і міст Жака Картьє. Обсерваторія супроводжувалася найвищою терасою в Монреалі, а, ті хто хотів пообідати на цій висоті, могли це зробити, завітавши до місцевого ресторану квебекської кухні Les Enfants Terribles. Більш детально про історію монреальської аматорської астрономії читайте на imontreal.net.
Observatoire 360°
Як бачимо, не дивлячись на назву зірки тут не досліджували. Але що ще відомо про Observatoire 360° — тут були аудіогіди, яких можна було послухати, насолоджуючись панорамою Монреаля. Крім того, можна було не турбуватися питаннями доступності, оскільки обсерваторія цінувала інклюзивність. Відтак не залежно від того, чи були у вас труднощі з пересуванням, ви могли насолоджуватися цим чудовим атракціоном.
Чудовий краєвид на Монреаль — не єдине видовище, яке можна було побачити на оглядовому майданчику. Ця будівля була домом для смачної їжі. Якщо ви відчували голод, то обов’язково мали б відвідати місцевий ресторан. У цьому ресторані подавали безліч вишуканих страв, включаючи рибу, салати та м’ясні закуски. Тут пригощали пізнім сніданком та інноваційними коктейлями, але слід було завчасно забронювати столик, адже попит міг залишити вас без обіду.
Побудована за 15 мільйонів доларів у 2016 році обсерваторія займала 45-й і 46-й поверхи культової вежі в центрі Монреаля. Тут можна було, не лише насолоджуватись краєвидами, але і проводити різноманітні приватні заходи, що залюбки й робили. Але під час пандемії обсерваторію довелось закрити, можливо, хтось думав, що це не надовго. Та, як виявилось, назавжди.
Au Sommet Place Ville Marie мала бажання скористатися простоєм, викликаним COVID-19, щоби почати роботу над тим, як змінити профіль цієї локації в центрі Монреалю. Причому, змінювати профільність збирались так, щоб громаді сподобалось. Причиною такого рішення стала економічна не рентабельність Observatoire 360°. Компанія Au Sommet Place Ville Marie розраховувала залучити від 250 000 до 300 000 відвідувачів протягом першого року існування. Однак явка була нижчою, ніж очікувалося.
Але є і хороші новини. Ресторан Les enfants terribles, який замінив Club Lounge Altitude 737 на 44 поверсі вежі, свою роботу продовжив.
Ось так припинив свою діяльність оглядовий майданчик, який вважався однією з найкращих пам’яток Монреаля. Як бачимо, обсерваторія — це не завжди про зорі у нічному небі. Але так було не завжди, адже це не перша обсерваторія в місті, яка називалася Ville Marie. У далекому 1941 році в Монреалі була заснована справжня обсерваторія, яка мала на меті досліджувати зоряне небо. Але про все по черзі.
Перший астрономічний центр Монреаля
На початку 1918 року у Квебеку було 14 окремих членів Королівського астрономічного товариства Канади. У цьому ж році перший центр з’явився й у Монреалі. У 1933 році він придбав 150-міліметровий телескоп для дослідження нічного зоряного неба. Члени товариства, астрономи аматори використовували його до 1939 року у вежі Sun Life на Меткалф-стріт у центрі Монреаля, а потім в обсерваторії Ville Marie. Як і Королівське астрономічне товариство Канади загалом, так і «Монреальський центр» складалися переважно з англомовних астрономів-аматорів.
Проте була велика група франкомовних астрономів-любителів, які теж мали певний вплив і бажання. Один із них Ж. Едгар Гімон. Саме він заснував у 1926 році в Монреалі франкомовне астрономічне товариство Канадський астрономічний і філософський інститут, яке проіснувало сім років. Пан Гімон був присутній на заснуванні Монреальського центру Королівського астрономічного товариства Канади.
А 7 грудня 1941 року ДеЛісл Гарно разом із Ж. Едгаром Гімоном взялись за заснування обсерваторії Ville Marie. Вона мала розсувний дах та була розташована у резиденції в районі Нотр-Дам-де-Грас у Монреалі.
Щороку її відвідували кілька сотень астрономів-любителів. Коли вона розпочала працювати в 1941 році, то в обсерваторії був встановлений телескоп діаметром 100 мм, так званий Ланкастер. Наступного року в 1942 його замінили, встановивши 150-міліметровий рефрактор Aitchison від «Монреальського центру».
Слід зауважити, що в той час були побоювання, що центр міста може постраждати від війни, наприклад, бомбувань. Відтак обсерваторія Ville Marie використовувала цей телескоп аж до 1954 року. Саме цього року обсерваторія зачинилася.
Група «Друзів природи»
Що ж стосується розвитку аматорської астрономії у Квебеці, то в 1942 році був створений Квебекський центр Королівського астрономічного товариства Канади. Поль-Анрі Надо став його першим президентом. Члени цього центру використовували обсерваторію Martello Tower, створену того ж року, коли заснували «Квебекський центр». У цій обсерваторії використовували розміщений тут 100-міліметровий телескоп. Відомо, що ця обсерваторія діяла приблизно до 1970 року.
У 1945 році все той же невгамовний Ж. Едгар Гімон заснував групу «Друзів природи». 16 липня ця група проводить перший популярний астрономічний вечір серед франкомовних аматорів і любителів астрономії в Монреальському регіоні. Це зібрання стає вельми популярним, воно приваблює близько 3000 осіб, відбувшись на території Монреальського інституту глухонімих.
У 1947 році «Монреальський центр» налічував уже 283 члени, сорок із яких, були франкомовними. 1 травня десять із них зустрілися в бібліотеці Сен-Сюльпіс і заснували «Французький центр» Королівського астрономічного товариства Канади в Монреалі. Це було зроблено, щоб надавати послуги французькою мовою астрономам-аматорам.
Була сформована рада директорів і подано запит на приєднання до Королівського астрономічного товариства, який зазвичай приймається наприкінці року. Тридцять франкомовних членів «Монреальського центру» приєднуються до новоствореного «Французького центру». Його першим президентом став ДеЛайл Гарно, який підтримувався радою директорів, а це десять осіб.
До слова, серед членів «Французького центру» була Джорджетт Лемуан. Її ім’я тепер носить одна з престижних щорічних премій Монреальського астрономічного товариства. Раз на тиждень ДеЛісл Гарно приймав членів Центру в обсерваторії Ville Marie. На той час у Монреалі було лише три телескопи — один у Центрі Непорочного Зачаття, інший у Монреальському університеті, а ще один, останній у Коледжі Сент-Марі.
Робота «Французького центру»
Окрім візитів до обсерваторії, «Французький центр» раз на місяць проводив зустрічі в Політехнічній школі, або в Монреальському технологічному інституті. Під час тимчасового президентства Стен-Марі в 1948 році було складено положення групи. Цим питанням переймався Жозеф Р. Ледюк, який був першим секретарем «Французького центру». Наступним президентом Центру став ДеЛісл Гарно.
У березні 1952 року вийшов перший номер газети La Nova, офіційного органу «Французького центру». Що правда, він з’явиться лише один раз. Як відомо, 2 вересня того ж року розпочало роботу телебачення Радіо-Канада. А вже 11 вересня воно представило передачу «У тіні місяця», у якій брав участь Жан Асселін член саме «Французького центру».
Джерела: