Лікарня Hotel-Dieu, що дослівно перекладається як “Хостел Бога”, була створена за ініціативи Жанни Манс, щоб допомогти хворим, які не могли дозволити собі лікування в іншому місці. Детальніше на сайті imontreal.
Відкриття першої лікарні
Жанна Манс прибула з Франції на острів Монреаль у 1642 році та разом з Полом де Шомеді де Мезонневом заснували форт Віль-Марі (сучасний Монреаль). Спочатку вона займалась медичною діяльністю у невеликому приміщенні на вулиці Сен-Поль. Тут була кухня, кімната Жанни, кімната для прислуги та палата для хворих на 8 ліжок.
Через три роки була збудована кам’яна лікарня за межами форту, що одночасно стала парафією, притулком і центром нової колонії, навколо якого згодом розвивалось місто. Будівництво коштувало 8000 фунтів стерлінгів, його оплатила герцогиня Егійонська Марі-Мадлен де Віньеро. Згодом вона також давала кошти на покращення та розширення лікарні.
У 1659 році Жанна Манс відплила до Франції, аби залучити трьох черниць ордену релігійних госпітальєрів Св. Йосипа Марі Гене, Анн Ле Куантр та Марі Форестьє, щоб вони допомагали лікувати пацієнтів.
Станом на 1672 рік лікарня складалась з трьох кімнат для пацієнтів загальною кількістю на 50 ліжок. Одна з них була для жінок, інша — для чоловіків, в ще одній були місця для офіцерів та багатіїв.
Хто міг звернутись до лікарні
Зазвичай більш заможні люди викликали лікарів собі додому і там лікувались. До лікарні могли прийти всі, хто потребував допомоги та не мав грошей на відповідні послуги. Тут їх безплатно лікували, годували та розміщували. Велику частку пацієнтів складали люди похилого віку, за якими догляд у домашніх умовах був неможливим.
У воєнні роки сюди потрапляли військові з пораненнями та моряки, що захворіли під час антисанітарної подорожі. Жінки могли прийти в лікарню внаслідок побутових травм або після складних пологів, хоча в основному народжували вдома з допомогою акушерок. Чоловіки часто звертались по допомогу через травми, що були пов’язані з їх професійною діяльністю: фермерство, рибальство, полювання тощо.
У сезон грипу чи бронхіту, лікарні були більше заповнені, але особливо тяжко було, коли прийшли епідемії віспи, туберкульозу та холери.
Жанна Манс померла в 1673 році. Тоді керівництво лікарнею перейшло до черниць, яких вона запрошувала з Франції.
Пожежі та розруха
У червні 1755 року лікарню охопила пожежа, що повністю її знищила. Тоді черниці стали намагатись її відновити, що вдалось за кілька років, хоча й не повністю. У 1759 році, під час облоги міста, лікарня знов була пошкоджена гарматними ядрами, також була знищена частина млинів й вбита худоба. Це призвело до того, що черниці знову були вимушені шукати кошти на відновлення. Тоді вони продали частину землі, стали пропонувати послуги прання речей чи випікання хліба.
У 1784 році лікарня відновила діяльність. Проте тепер вона була розрахована на 18 ліжок. До 1826 року тут було вже 30 ліжок і щороку їх кількість зростала. Одночасно лікарня стала навчальною, коли налагодила співпрацю з медичним факультетом Університету Лаваля. Сюди стали впускати студентів та професорів.
У 1861 році лікарні вже не було куди розширюватись, тому її перенесли до підніжжя гори Мон-Руаяль, далі від забрудненого центру міста. До того ж гірське повітря мало сприятливий вплив на стан пацієнтів. Комплекс складався з монастиря, лікарні, дитячого притулку і каплиці. Частина кам’яної огорожі навколо госпіталю збереглась й досі. Одночасно останки Жанни Манс і перших госпітальєрів були перепоховані на новому місці, у склепі під каплицею.
З 1996 року лікарня Hotel-Dieu стала частиною Hospitalier de l’Université de Montréal (CHUM).
