Чи хвилювало вас колись таке екзистенційне питання, як, що таке торт, звідки він взявся? Виявляється, в давнину єгиптяни вже вміли демонструвати свої таланти у випічці, зокрема, в приготуванні солодкого хліба. Найдавнішим свідченням існування тістечка є суміш борошна, меду та води. Його клали на камені та залишали сушитися на сонці, щоб зробити таке собі солодке тістечко.
Оскільки мед у той час був продуктом розкоші, ці кондитерські вироби переважно виготовляли й вживали під час релігійних свят. Пізніше ці та інші торти, чи коржі переважно робили, прив’язуючи їх до пори року. До прикладу, восени перед жнивами, вони слугували жертвоприношенням богам і духам, які мали сприяти доброму врожаю. Більш докладно про чизкейки та капкейки, які полюбляють монреальці читайте на imontreal.net.
Історія тортів
Але для початку зануримось в історію найулюбленіших солодощів людства. У цьому контексті можна також згадати китайські місячні пиріжки. Вони були популярні приблизно в XIV столітті. Їх донині готують на Свято середини осені, щоб відсвяткувати збір врожаю та вшанувати богиню місяця за китайською міфологією. До слова, саме у формі місяці криється, зазвичай, кругла форма пирога. Що ж до поїдання тортиків під час святкування днів народження простих людей, то ця традиція з’явилася значно пізніше. Що цікаво спочатку вона не прижилася в більшості культур світу.
Це настільки цікава тема, що до її обговорення доєдналися науковці. Так у Міжнародному журналі гуманітарних та соціальних наук про історію та походження днів народження у всьому світі, не так давно з’явилася стаття, про те, що святкування днів народження стало доступним для всіх не так уже й давно. Від початку дні народження вважалися такими значущими подіями, які слід відзначати лише знаті, наприклад, у королівських або інших знатних родинах. Неабияку роль у цьому відігравав той факт, що в ті часи, як відомо, цукор був предметом розкоші.
Так само й дитячі дні народження вперше стали популярними в Німеччині приблизно у XVІІІ столітті. Саме германці почали ставити свічку на торти на кожен рік народження дитини, додаючи наступного року по ще одній.
Справжній іменинний торт
Що стосується того торту, який ми всі сьогодні знаємо, у тому числі й монреальці, то він з’явився лише в середині ХІХ столітті. У той час цукор стрімко втрачав у ціні, а відтак ставав усе більш доступним, а тому тістечка та торти — дедалі поширенішими серед середнього класу.
Стосовна Північної Америки, а відповідно й Канади з її мегаполісом, то образ святкового торта, хоч і повільно, але міцно закріпився в колективній уяві та кулінарних звичаях країни. Не оминула ця солоденька традиція і Монреаль.
До того ж місцевий люд до нині, має на увазі білий торт із вершковим кремом, на якому обов’язково має бути написано сакраментальне — «З днем народження». Відтак у наш час професія кондитер стала популярною і поважною, особливо, якщо майстер може приготувати щось особливе, а головне, смачне. Нині виготовлення тортів на день народження досягло нових висот, особливо з погляду виконання та креативності. Персоналізовані торти, які мають багато ярусів, колосальні об’єми цукрової пасти буквально підкорили, як дитячі вечірки, так і інші святкування.
Але звичайно є і класичні варіанти, які до смаку монреальцям. Серед них популярні тістечка, капкейки чи чизкейки. Якщо ж хтось із мешканців Монреалю вирішив зекономити на кондитері, то до його послуг попередньо приготована суміш, у яку достатньо самостійно додати яйця, воду та олію і в піч. Після цього зі спокійною душею можна розповідати, що цей смаколик до свята ви спекли самі. Головне, нічого не переплутати читаючи інструкцію з приготування.
Історія квебекського капкейку
До слова про класику. Саме таким словом можна схарактеризувати відомі квебекські капкейки торгової марки Vachon. Досить сказати, що вже майже 100 років тут виготовляють місцеві смаколики. Усе почалося з того, що Джозеф Аркейд Вашон та його дружина Роуз-Анна придбали пекарню в Сент-Марі-де-Бос. Цей сімейний бізнес став справжнім флагманом економіки Квебеку.
Усе це відбулося в 1923 році. У ті часи молодим людям у Квебеку було дуже важко знайти добре оплачувану роботу. Тому сини Вашон відправились до США, щоб там заробляти собі на життя. Та велика депресія 1929 року поставила все на свої місця, вони втратили роботу в Сполучених Штатах і повернулися додому, де сімейний бізнес процвітав.
Розпочинав пан Вашон із хлібобулочних виробів, але його дружина майже із самого початку пропонувала клієнтам маленькі ласощі, такі, як тарти та крокіньйоли. Їх продавала їхня донька Сімона. Потім компанія почала виготовляти кекси завдяки одному зі синів — Луї. Одного разу, роблячи доставлення в Сен-Марі, він витратив усі гроші, щоб купити собі кекси в комівояжера в Монреалі аж на 15 доларів. Пізніше прибувши в Сен-Марі він легко їх перепродав, що призвело до усвідомлення того, що на ці солодощі є величезний попит. Відтак через деякий час пекарня Вашон почала випікати кекси.
А інший брат Джозеф, свого часу ініціював перехід компанії на промислові рейки. Він досить довго працював в американському Детройті. Після повернення до Сен-Марі він, хоч і не без труднощів, переконав батьків і братів модернізувати їхню пекарню. Після чого, можливо, не так швидко, як хотілося, але виробництво кондитерських виробів перейшло від ремісничо-кустарного до промислового.
Що стосується ще одного брата Пола, то він стояв за створенням Jos Louis у 1932 році. Jos Louis — це круглий шоколадно-вершковий торт, який назвали на честь двох інших братів. До слова сімейний бізнес Вашон пережив Другу світову війну, попри нормування цукру, необхідного для виробництва кондитерських виробів.
Монреальські солодощі
Що стосується безпосередньо Монреалю, то любов місцевих мешканців до солодощів, можна прослідкувати по наявності в місті кондитерських. Монреаль — це місто, відоме своїми численними вишуканими закладами та маленькими, солоденькими «перлинами», які тут продають. В цих кондитерських можна досхочу насолодитися різними ласощами, які створюють майстри, що захоплені своєю справою.
І знаєте, що, незалежно від того, чи ви бажаєте вишуканий десерт після обіду, чи хочете зачарувати гостей, відсвяткувати особливу подію, чи просто задовольнити свою любов до солодкого, ви зможете отримати все, чого забажає ваша душа і шлунок.
У самому центрі міста можна відвідати кілька ексклюзивних місць, причому зробити це слід обов’язково. В одному із чотирьох ресторанів Glaceurs подають смачні капкейки — одні з найкращих у Монреалі. Ви знайдете чудову випічку у Son et Seigle, ремісничій пекарні, розташованій на Авеню дю Парк, яка спеціалізується на тістечках та багато чому іншому.
А от кондитерська Mahrousé — ідеальне місце, щоб запастися пахлавою та іншими смачними східними кондитерськими виробами в центрі Монреаля.
Якщо зробити обхід до La Meunerie Urbaine в селі Монкленд, то ви завітаєте в таке місце, де досі мелють борошно власним млином та випікають ледь не найкращу випічку в місті. А Chez Fred, реміснича пекарня та кондитерська, яка виготовляє одні з найкращих круасанів у мегаполісі, не дарма її так люблять відвідувати постійні клієнти. Відтак гурмани та ласунчики, що люблять чизкейки, капкейки, торти та інші солодощі знайте, у Монреалі завжди вам раді.
Джерела: