У Монреалі, так само як і в провінції Квебек загалом, волонтерство взяло свій початок з XVII століття і мало досить багато форм. Найрозповсюдженішими були і є організація та керівництво різноманітними благодійними заходами, участь волонтерів у масових заходах, наприклад, спортивних, обхід будинків для збору коштів та надання догляду чи допомоги тим людям, які потребують цього тощо.
Відомо, що майже 2 мільйони мешканців Квебеку, або 22% населення провінції, скористалися щедрістю благодійних та некомерційних організацій. А коли ж зародився волонтерський рух у провінції загалом, та Монреалі, зокрема, читайте на imontreal.net.
Початки волонтерства
У XVII столітті фермери Квебеку об’єднали свої зусилля для того, щоб виконувати певні сільськогосподарські роботи. Якби вони цього не зробили, то, ймовірно, їм довелося б досить важко виживати на нових землях. До прикладу, одна людина навряд чи впоралася з розчищенням земельних ділянок під угіддя. Та і збір врожаю в ті часи й у тих кліматичних умовах був справою не з легких, так само як і будівництво будівель.
Відтак ця добровільна допомога один одному може вважатись першими актами волонтерства, хоча тоді їх, можливо, називали звичайною взаємодопомогою. Хай там як, але в 1688 році, після Великої пожежі у Квебеці, мешканцями провінції було створено Бюро бідних. Навіть із самої назви можна зрозуміти, що це було саме волонтерське бюро, яке в той чи інший спосіб піклувалося про незаможних людей. А саме надавало бідним гроші, їжу та одяг.
Особливого успіху в цій справі досягли релігійні громади, яким, як відомо, сам Бог велів, цим займатись. Серед тих релігійних громад Монреаля, які відігравали вирішальну роль у допомозі бідним, зокрема, були Сестри-госпітальєрки Святого Йосипа, Сестри Конгрегації Нотр-Дам та Сірі черниці. Ці громади займалися освітою, охороною здоров’я та підтримкою бідних.
Як часто буває, особливою віхою волонтерського руху зазвичай ставали різні катаклізми, чи то природні, чи, пов’язані зі здоров’ям людей. Такі чорні часи настали у XVIII та XIX століттях, після того, як Монреалем прокотилася епідемія холери, в 1832 та 1849 роках, а також сумнозвісна епідемія черевного тифу 1847 року, на допомогу хворим і злиденним прийшли саме волонтери. У ті часи волонтерські організації почали структуруватися, відповідно, розпочався їхній розвиток.
Перші волонтерські організації
Саме тоді велика кількість перших структурованих ініціатив, які повинні були посприяти задоволенню потреб соціуму, виникли на базі громадських організацій. До прикладу, славнозвісне Товариство Святого Вінсента де Поля, яке, як відомо, спочатку виникло у Квебеці в 1846 році, а пізніше, через кілька років у Монреалі. Це товариство здійснювало керівну функцію на складах з одягом, який роздавали бідним, допомагало цим людям знаходити роботу, а ще, уже в ті часи здійснювало домашні візити з пропозиціями про допомогу.
У 1851 році в Монреалі було засновано Асоціацію молодих християн, а близько 1875 року в мегаполісі, так само як і у Квебеці було створено Асоціацію молодих християнських жінок. Головною метою цих організацій було покращення життя, як чоловіків, так і жінок міста, які потрапили з тих чи інших причин у скрутне економічне становище.
Відтак цими організаціями було створено бюро зайнятості, з’явилися навчальні центри, соціальні заклади, літні табори, бібліотеки-читальні тощо. А в 1884 році, Армія Спасіння почала опікуватись самотніми людьми, особливо похилого віку, а також тими, хто приохотився та став залежним від «зеленого змія», бувши алкоголіком. В 1893 році в Монреалі заснували ще одну з перших волонтерських організацій міста, яка мала назву Монреальська рада жінок. Тут особливу увагу приділяли дитячому питанню, а саме проблемі дитячої смертності.
Структуризація волонтерського руху
Уже на початку XX століття всі ці волонтерські організації успішно об’єднувалися за секторами та напрямками роботи, у яких мали працювати й працювали волонтери. Тоді ж на самому початку століття, в 1900 році відкрила свої двері перша кредитна спілка Дежардена. Наявність організації спричинила появу небаченої кількості волонтерів у комітетах та радах директорів. У той самий час почали з’являтися сільськогосподарські кооперативи.
Чим займалися волонтери на початку XX століття. До прикладу, вони навчали мешканців, як правильно пастеризувати молоко. Саме волонтери відкрили аптеку. А коли місто у 1918 році накрила страшна епідемія іспанського грипу, волонтери швидкої допомоги доглядали за хворими. Не менш значним був волонтерський внесок під час кризи 1929 року, Першої та Другої світових війн. У ті часи саме канадське товариство Червоного Хреста керувало денними центрами, які опікувались дітьми, тих жінок, які працювали на військових підприємствах Монреаля, і не мали часу приділяти увагу та дбати про своїх дітей. Крім того, волонтери працювали в пунктах екстреного здавання крові.
У 1937 році в Монреалі відбувся ще один прорив. Тут відкрили перший центр волонтерської діяльності. Тобто віднині набір волонтерів був поставлений на професійну основу, що, звичайно, дозволило зміцнити волонтерський сектор. Ба більше, у цьому центрі почали навчати волонтерів. Відтак продовж десятиліття, починаючи з 1940-х до 1950-х років для цього з’явилися літні табори. Одним із таких був табір Труа-Сомон, який почав свою роботу в 1947 році.
Не менш знаковими для волонтерського руху стали 1960-і роки. Саме тоді в провінції Квебек почали впроваджуватись медичні та соціальні волонтерські послуги. Монреаль, звісно, не пас задніх. Волонтерський рух постійно та всебічно розвивався. 1980-і роки відзначилися новими типами таких організацій.
Мова про створення продовольчих банків, безоплатних їдалень, притулків для екстрених випадків, для жінок, які постраждали від насильства та багатьох інших закладів. А коли наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років найстрашнішим лихом для людства став синдром набутого імунодефіциту, тобто СНІД, волонтери Монреаля теж не залишились осторонь цієї трагедії. Були сформовані волонтерські групи та мережі, які займалися підтримкою та захистом прав тих людей, які постраждали від цієї хвороби.
Волонтерство — наш час
На початку XXI століття актуальність волонтерства не стала меншою. Тому у 2000 році уряд Квебеку прийняв Національну декларацію про волонтерську діяльність. А вже через рік набрала чинності урядова політика, яка стверджувала, що громадські дії, роблять важливий внесок у життя громадян та соціальний розвиток Квебеку.
У 2003 році в провінції була створена Квебекська мережа волонтерської діяльності. Ця структура, об’єднала більшість волонтерських організацій у регіоні, куди увійшли й монреальські волонтери. Ба більше, уряд створив урядові рекомендації щодо волонтерської діяльності, і вже у 2004 році цей урядовий портал, який повністю присвячений виключно волонтерській роботі та діяльності, запрацював в Інтернеті.
В наш час важливість волонтерської діяльності не стала меншою чи втратила свою важливість і актуальність. Зрештою, нині волонтери все так само присутні на великих заходах, таких, як виставки, концерти, карнавали, Квебекські ігри чи Монреальські фестивалі, телемарафони та ярмарки тощо.
Джерела: