Від домашнього вогнища до пологових будинків: історія пологів у Монреалі

Задовго до того, як акушерство стало медичною спеціальністю, а пологи перенеслися до лікарняних палат, народження дитини на тих територіях, які зараз є Монреалем, було інтимною, домашньою і глибоко соціальною подією. Саме так, протягом століть пологи відбувалися виключно в домашніх умовах. На їх хід впливали знання корінних народів, європейські традиції та практичні реалії колоніального життя.

Натомість уже у XIX столітті акушерство в Монреалі еволюціонувало від такої традиційної практики, у якій домінували акушерки, до поступової присутності медичних представників. До прикладу, монреальська лікарня Hôtel-Dieu вирізнялася тим, що близько 1882 року почала застосовувати асептику та хірургічні втручання, хоча пологи все ще продовжували приймати вдома. Проте лікарі, хоч і поступово, але завойовували авторитет у породіль. Про розвиток акушерства в мегаполісі та про перші пологові будинки тут читайте за посиланням: imontreal.net.

Практики корінних народів

До приходу європейських поселенців острів Монреаль був заселений корінними народами, зокрема, відомо про плем’я каніенкехака. В аборигенів пологи супроводжували досвідчені жінки — акушерки, чиї знання передавалися усно з покоління в покоління. Пологи відбувалися у звичному оточенні, за підтримки родичок, і були пов’язані з духовними віруваннями, що наголошували на рівновазі між тілом, землею та спільнотою.

Природно, що з приходом французьких поселенців у XVII столітті практики пологів почали змішуватися. Європейські жінки принесли із собою традицію sage-femme — акушерки, яка допомагала при пологах вдома, використовуючи емпіричні знання, а не формальну медичну підготовку. До слова, у ті часи чоловіки-лікарі рідко були присутні на пологах; це вважалося жіночою справою, яка здійснювалася в домашніх умовах, часто за допомогою сусідів і родичів.

У міру зростання Монреаля в кінці XVIII та на початку XIX століть соціальна нерівність ставала все більш помітною — і все більш небезпечною для вагітних жінок. Бідні, незаміжні або іммігрантські жінки стикалися з певними, досить суттєвими ризиками. Ускладнення під час пологів могли легко стати фатальними, а місць, куди можна було звернутися за допомогою, було зовсім мало.

Лікарні, хоч і існували, але вони не були призначені для пологів. У них в основному лікували гострі захворювання і травми. Цей розрив між потребами та доглядом заклав основу для інституційних змін.

Перший пологовий будинок

У 1843 році в Монреалі відбулася тиха, але революційна подія: відкриття Університетської пологової лікарні, пізніше відомої як Montreal Maternity Hospital. Це була перша в місті установа, спеціально призначена для пологів. Лікарня запровадила нову ідею: пологи можна — і, можливо, навіть потрібно — контролювати, спостерігати та керувати ними в умовах медичного закладу.

Спочатку відома як Університетська пологова лікарня, ця установа була тісно пов’язана з медичною освітою. Вона виконувала відразу дві функції: надавала акушерську допомогу жінкам, які не могли дозволити собі приватних лікарів, та пропонувала студентам-медикам місце для навчання шляхом безпосереднього спостереження. Пацієнтками були переважно бідні, іммігрантки або незаміжні жінки — ті, для кого пологи вдома були або небезпечними, або соціально неприйнятними.

Відтак інститут акушерства в Montreal Maternity Hospital формувався під впливом цієї подвійної ролі. Пологи перестали бути особистою подією, вони стали клінічним випадком. Час пологів вимірювався, результати фіксувалися, а ускладнення вивчалися. Згодом такі практики, як використання щипців, анестезії та антисептичних методів, взагалі змінили весь досвід пологів — знизивши смертність, але й переосмисливши роль жінок у цьому процесі.

Наприкінці XIX та на початку XX століття лікарня була центром модернізації акушерства в Монреалі. Її остаточна інтеграція в більші лікарняні комплекси символізувала тріумф медикалізованих пологів. Однак її спадщина є ще більш складною: вона ознаменувала як стрибок у безпеці, так і початок виведення пологів із домашньої сфери у сферу професійного контролю.

До прикладу, відомо, що близько 1882 року кесарів розтин, який довгий час був смертельним, починає практикуватися вже з дещо більшим успіхом. Документуються випадки оваріектомії та гістеректомії, як через живіт, так і через піхву. Загалом цей період характеризується появою структурованої медичної спільноти, зокрема, між 1850 і 1890 роками, яка трансформує підхід до материнства.

Разом із тим жінки середнього та вищого класу продовжували народжувати вдома, за допомогою приватних лікарів або акушерок. Тобто на цьому етапі пологи в лікарні не були привілеєм — часто це був останній вихід.

Між 1900 і 1950 роками пологи в лікарнях Монреаля перетворилися з винятку на норму. Прогрес в анестезії, антисептиці, а пізніше й антибіотиках зробив пологи в медичних закладах безпечнішими. Змінилися і соціальні уявлення: лікарні стали символом сучасності, науки та безпеки.

Montreal Maternity Hospital, зрештою, був інтегрований у більші медичні комплекси, і пологи стали невіддільною частиною лікарняної системи. Те, що колись відбувалося біля вогнища, тепер відбувалося під світлом флуоресцентних ламп.

Підготовка акушерок

Паралельно з появою пологових будинків почала відбуватися професіоналізація акушерства. Ще на початку 1820-х років у майбутньому університеті Макгілла розпочалося викладання предмета «Акушерство та захворювання жінок». Уперше в Монреалі пологи систематично викладалися, спостерігалися та реєструвалися.

Студенти-медики проходили навчання в пологовому будинку, вивчаючи анатомію, методи втручання, а згодом — антисептичні практики. Така освіта поступово витіснила традиційних акушерок.

А вже на початку XX століття акушерство та гінекологія були офіційно об’єднані в одну дисципліну, що підкріпило уявлення про те, що пологи є не просто природним процесом, а потенційно патологічним, який потрібно регулювати, контролювати та оптимізувати.

Сучасні пологи в Монреалі

Нині пологи в Монреалі відображають як технологічну досконалість, так і відновлене поважне ставлення до вибору. Більшість пологів відбувається в лікарнях, що входять до великих мереж охорони здоров’я, які пропонують передові послуги з догляду за вагітними та новонародженими. Водночас акушерство переживає відродження, яке підтримується державною системою охорони здоров’я та регульованими професійними стандартами.

Пологові центри та домашні пологи — за участю ліцензованих акушерок — співіснують із високотехнологічною акушерською допомогою. Зараз головними питаннями є контроль болю, автономія пацієнток та культурна чутливість. Багато в чому сучасний Монреаль пройшов повне коло: поєднавши науку з розумінням того, що пологи — це не тільки медична подія, а й людська.

Історія пологів у Монреалі — це соціальна історія, а не лише про технічний прогрес у сфері медицини та розвиток медичної науки; це про жіночі тіла, класові поділи, міграцію та зміну уявлень про ризики та догляд. Від корінних акушерок до університетських лікарень — кожна епоха залишила свій слід у тому, як починається життя в мегаполісі.

Джерела:

Від домашнього вогнища до пологових будинків: історія пологів у Монреалі

Related