Монреальська площа Руаяль має довгу та насичену подіями історію. Її особливість полягає в тому, що вона була справжнім перехрестям обміну та торгівлі ще до відкриття Америки Колумбом. Тут жили корінні народи сучасної Канади. Пізніше, починаючи з XVII до XIX століття на цьому місці розташовувався базар. У 1836 році на цій площі звели будівлю, у якій розміщувалася перша митниця Монреаля. Відповідно, біля її основи запланували Митну площу. А вже в 1892 році її нарекли площею Руаяль.
Століття потому це місце, разом із колишньою митницею включили до складу, археологічного та історичного комплексу Монреаля. Про грандіозні монреальські розкопки на площі Руаяль та про ті артефакти, які тут були знайдені читайте на imontreal.net.
Королівська площа
Розташована в західній частині Старого Монреаля, площа Руаяль є частиною Pointe-à-Callière, археологічного та історичного комплексу мегаполіса. Вона являє собою відкриту територію, оточену будівлями, зведеними здебільшого в ХІХ столітті. З півночі, якраз навпроти річки Святого Лаврентія, простір замикає Стара митниця, а на заході з нею межують ще два музейні павільйони — Maison de la Marine та Eperon.
Маючи колосальне, як історичне, так і культурне значення, сучасна площа Руаяль уже понад століття є культовим місцем Монреаля. Святкування 250-ї та 350-ї річниць заснування міста, пам’ятні дошки та топоніміка демонструють важливість та неабияке символічне значення цієї площі. Ще один історичний факт, який підкреслює все вище сказане — назви, які давали цій площі. Свого часу вона була Ринковою та Митною площею, площею Зброї, площею Старого Марше та площею Дуан.
Як бачимо, історія площі Руаяль тісно пов’язана зі спадщиною Старого Монреаля. Після того як у XVII та XVIII століттях місто стало центром торгівлі хутром, у ХІХ воно набуло статусу економічного плацдарму Британської імперії в Північній Америці, утвердившись, як мегаполіс Канади. У 1834 році монреальські бізнесмени закликали до будівництва митниці, яку було зведено поблизу порту, на колишній площі Старого Марше. Після будівництва нова будівля стала міською іконою, увічненою в безлічі образів.
Що правда, на початку XX століття слава цього місця поступово згасла. Бізнес і комерція покинули Старе місто, перемістившись до нового центру далі на північ. Відтак у цей час починається доволі тривалий занепад Старого міста. Він не оминає і площу Руаяль. Її не рятує, навіть обеліск присвячений засновникам, який встановили тут в 1941 році.
Але все рано чи пізно закінчується, в 1960-х роках площа Руаяль вийшла із забуття принаймні з’явилися перші ознаки оновлення. У 1962 році була створена славнозвісна Комісія Жака-Віже, а уряд Квебеку визнав Старий Монреаль історичним районом. А ще майже через 10 років, в 1979, Міністерство культури та місто Монреаль підписали перший протокол, який був спрямований на захист та примноження спадщини Монреаля. Після чого, саме Старий Монреаль став першим великим проєктом, а площа Руаяль — місцем перших значних археологічних розкопок.
Археологічні відкриття
У підсумку, починаючи з 1980 року археологи та інші спеціалісти почали досліджували надра цієї поважної площі. Це дослідження тривало більш як десять років, аж до 1991. За цей час тут виявили наявність не одного шару людської діяльності. Численні артефакти та архітектурні залишки свідчили про географічну привабливість цього місця. За це говорив той факт, що площа використовувалася різними мешканцями, різними народами не менше, ніж тисячі років.
До прикладу, археологами були виявлені фрагменти кераміки корінних американців, наконечники стріл, що датуються кількома століттями до прибуття європейців. Ученими були виявлені контури палісаду, який оточував місто за часів французького режиму, а також залишки військових будівель, а саме дві вартові будівлі, королівський склад, резиденція Рокбера та кам’яні укріплення, що захищали Монреаль між 1717 і 1804 роками.
Але й це ще не все. Ми ж говорили, про кілька шарів, то на самому верху, поряд із цими стародавніми залишками відкопали те, що збереглося з ХІХ та XX століть — стіни готелю «Вюртель» та складів «Бебі енд Багг», залишки фонтану вже з Митної площі та постамент, на якому стояв обеліск. Усі ці археологічні відкриття мали особливе матеріальне та історичне значення, особливо напередодні 350-річчя Монреаля.
До слова, саме бажання продемонструвати всі знайдені артефакти, призвело до створення проєкту музею Pointe-à-Callière. Тут вирішили зберегти доступ до знайдених останків різних цивілізацій. Для цього над ними просто побудували підняту платформу, переобладнавши її зовнішню поверхню під громадську площу. Після чого всередині, під платформою, відвідувачі могли дослідити ці археологічної пам’ятки.
Відомо, що обрана концепція відсилає до минулого цього місця. Вздовж осі схід-захід платформа розділена вузькою скляною смугою, на кінцях якої вигравіювані цифри 1642 та 1992. Це роки заснування Монреаля та його 350-річчя. Крім того, біля підніжжя площі чотири великі прямокутні таблички містять тексти, що стосуються історії міста.
Аналіз знахідок
Провівши аналіз археологічних та історичних артефактів, учені прийшли висновку про найвиразнішу особливість цього місця — воно було перехрестям різних цивілізацій, де переважали обмін і торгівля. Понад 4000 років тому на цьому місці оселилися мисливсько-збиральні племена культури Ламока, які прийшли сюди з півдня, ймовірно, із земель сучасного штату Нью-Йорк.
Слідом за ними на цьому місці зупинялися кілька інших груп корінних народів. Вони теж жили тут певний час. Пізніше тут з’явилися племена ірокезів Святого Лаврентія, які стали табором у цьому районі. Якраз ірокези дуже «наслідили» на площі Руаяль, залишивши численні свідоцтва свого проживання тут. Мова про наконечники до стріл, фрагменти інструментів, кераміку тощо. Усе знайдене датується періодом від 1000 до 1535 року н. е.
Після візиту Жака Картьє до Хочелаги в 1535 році ірокези покинули долину річки, ймовірно, через війни та епідемії. Регіон був безлюдним, поки Самюель де Шамплен не повернувся сюди в 1611 році. Саме він назвав землю, де висадився, площею Руаяль. А пізніше на цьому клаптику землі, обмеженому двома річками,
де Мезоннев та Жанна Манс заснували форт Віль-Марі. Поблизу цього форту, навколо громадської площі, яка в майбутньому стала Ринковою, проходив великий ярмарок хутра, який приніс Монреалю перші статки в середині XVII століття.
Площа Руаяль — наш час
Забудований та озеленений ландшафт площі, перейменованої на площу Руаяль у 1892 році з нагоди 250-річчя Монреаля, мало змінився протягом наступних ста років. Ну хіба, що, за винятком встановлення тут обеліска в 1941 році. Найновіша глава історії цієї громадської площі починається з археологічних розкопок 1980-х років та створення музею Pointe-à-Callière у 1992 році.
До слова, Pointe-à-Callière співпрацював з Лабораторією історії та спадщини для дослідження документальних архівів, пов’язаних з історією, наприклад, ринку Sainte-Anne та будівлі Парламенту, у рамках великого проєкту «Монреаль — центр обміну», який фінансувався грантом Канадської ради досліджень соціальних та гуманітарних наук. У цьому проєкті брали участь історики, докторанти та магістранти, а також співробітники Université de Sherbrooke.
Джерела: