Вільям Нотман скористався зростальною популярністю фотографії, яка на початку ХІХ століття перебувала на ранніх стадіях свого розвитку та процвітанням Монреаля, який у той самий час мав економічний підйом та стрімко розвивався, перетворюючись у справжній мегаполіс, щоб відкрити фотостудію в цьому місті. Потім він швидко здобув міжнародне визнання за своє почуття новаторства, творчості та композиції.
Саме портрети та композиційні фотографії Нотмана стали взірцем нового виду мистецтва, і дорого цінувалися загалом, а його компанія швидко досягла величезного успіху. Досить сказати, що на піку своєї діяльності в студії Нотмана працювало 60 співробітників, включаючи кількох жінок, при цьому Вільям Нотман наймав фотографів з усієї Північної Америки. Але більш докладно про школу фотографії Вільяма Номана читайте на imontreal.net.
Імміграція до Канади
Вільям Нотман народився 8 березня 1826 року в Шотландії. Його батько, якого теж звали Вільям, був дизайнером, працюючи виробником вовняних тканин, а його дід по батьківській лінії був молочним фермером. Сім’я жила в достатку, ба більше, молодий Вільям Нотман став спадкоємцем перспективного бізнесу. У підлітковому віці сім’я переїхала до Глазго. Хоча подробиці його навчання невідомі, очевидно, що молодий Вільям здобув гідну освіту. Він навчався живопису та малюванню. Юнак мріяв стати професійним художником. Можливо, він скористався б із порад приєднатися до бізнесу свого батька, які йому давали, але цього не сталося.
У 1850-х роках шотландська економіка зазнала серйозного спаду. Сімейний бізнес Нотманів прострочив платежі постачальникам. Своєю чергою, постачальники обмежили їхній кредитний рейтинг, що ускладнило подальше утримання бізнесу. У відчайдушній спробі врятувати сімейну справу, молодий Вільям Нотман сфальшував додаткові замовлення клієнтів і спробував продати товар, щоби погасити борг, але ця афера лише збільшило борг.
Адже, зрештою, шахрайство було викрито, і Вільяму Нотману були висунуті звинувачення. Саме тоді сім’я, ймовірно, вирішила, що найкращим варіантом для Вільяма-молодшого буде втеча з країни, щоб родина могла безпечно покласти провину на нього та уникнути в’язниці для всіх. У 1856 році Нотман покинув Глазго та відплив до Монреаля. Тоді місто було квітучим центром Британської Північної Америки. Тікаючи від покарання юний Нотман залишив у Шотландії свою дружину Алісу Меррі Вудворк та доньку Фанні.
Нове життя
Після прибуття до Монреалю в 1856 році, Нотман знаходить роботу в Ogilvy, Lewis & Company, після чого дружина та дочка приєдналися до голови родини. Фірма займалася продажем галантереї. Коли, з настанням зими, робота компанії була призупинена у зв’язку з не сезоном, Нотман вирішує зайнятися фотографією, відкривши власну фотостудію.
Тут слід сказати, що чоловік не мав монументального професійного досвіду, але відомо, що він був фотографом-аматором. У ті часи Шотландія була центром відносно нового мистецтва, науки та бізнесу під назвою — фотографія. Тоді в цій сфері з’явилися справжні професіонали та фахівці.
Такий факт, фотографічна асоціація Глазго була заснована в 1855 році, й ентузіасти відзначили цю подію виставкою фотографій та фотоапаратури. Нотман, скоріш за все, був серед захоплених відвідувачів, де працювали вишукані професійні фахівці, такі, як Девід Октавіус Гілла та Роберт Адамсон, які діяли в Единбурзі з 1843 року. Крім того, тут процвітали аматорські групи. Відтак Вільям Нотман мав де набратися добрих порад і досвіду.
Але річ у тім, що в 1856 році в Монреалі не бракувало фотографів, хоча міські довідники кінця 1850-х років свідчать про те, що працювало менш ніж десять професіоналів. Були ті, що вже встигли себе зарекомендувати, але були й такі, як-от Нотман, який щойно розпочав.
При відкритті фотостудії Вільям Нотман пішов на хитрість, він домовився та отримав від свого роботодавця, як позику на обладнання, так і гарантію працевлаштування на випадок невдачі його фотографічної справи. Так виглядає, що студія Нотмана задумувалася, як сезонна діяльність, коли галантерея погано продавалася. Але дуже скоро Нотман уже наймав помічників і вів успішний бізнес цілий рік, а не лише взимку. До галантереї він більше ніколи не повертався.
Нотман облаштував свою першу студію в невеликому будинку на вулиці Блері, недалеко від центрального ділового району та ділової та політичної еліти, яка разом зі своїми родинами становила його основну клієнтуру. Відвідувачів проводили через житлові приміщення родини Нотманів до невеликої прибудови в задній частині будинку.
Розвиток бізнесу
Уже за два роки Нотману вдалося розширитися, він переїхав у значно більший та набагато елегантніший будинок по сусідству на Блері-стріт, 17, разом зі своєю резиденцією. А вже в 1859 році до Монреаля прибула решта його великої родини із Шотландії.
1858 рік став фундаментальним та поворотним моментом у кар’єрі Нотмана. Річ у тім, що він отримав замовлення від Великої магістральної залізниці на документування будівництва мосту Вікторія через річку Святого Лаврентія. Це був публічний проєкт грандіозного масштабу. Природно, що Нотман не втратив можливість привернути увагу до своєї участі в ньому.
Він надіслав копії своїх фотографій до якнайширшого кола журналів і навіть виготовив пам’ятну кленову коробку з фотографіями, щоби подарувати її королеві Вікторії в 1860 році. У ній Нотман поклав фотографії у два розкішні шкіряні портфоліо зі срібними застібками. Легенда свідчить, що Її Величність була настільки рада, що назвала Вільяма Нотмана «Фотографом королеви».
Тоді ж у 1860 році Нотман найняв відомого художника Джона Артура Фрейзера, запропонувавши йому очолити художній відділ компанії та молодого Генрі Сендхема для допомоги. Відділ відповідав за малювання фонів, ретуш негативів, вирізання окремих фігур та їх склеювання в композиційні групи, а також ручне розфарбовування відбитків. Робота художнього відділу стала невіддільною частиною привабливості студії Нотмана та її конкурентної переваги на ринку.
Закриття бізнесу
Успіх Нотмана в бізнесі залежав від його соціальної ролі в монреальському суспільстві та підживлював його. Його шотландське коріння дуже допомогло, адже значна кількість англо-монреальців були родом із Шотландії, і багато з них були амбітними підприємцями, такими, як сам Нотман. Ранні листи Аліси Нотман до її батьків підтверджують, що пару дуже тепло прийняли в Монреалі. Крім того, коли Аліса та Фанні вперше приїхали в Монреаль, молода сім’я прожила кілька місяців у шотландській родині, з якою в них були спільні друзі в Глазго.
Загалом у Вільяма та Еліс було семеро дітей, і всі, крім улюбленої первістки, Фанні, дожили до дорослого віку. Троє хлопчиків навчалися на фотографів під керівництвом свого батька та працювали в сімейному бізнесі, де сам Вільям Нотман продовжував працювати до самої смерті. Він помер у 1891 році від пневмонії.
Його старший син, Вільям Макфарлейн Нотман, став партнером у 1882 році, після чого назва студії змінилася на William Notman & Son. Молодший Вільям очолив бізнес після смерті батька. Своєю чергою, наймолодший брат Чарльз узяв на себе управління в 1913 році та керував студією до 1935. Того року бізнес було закрито, а понад 400 тис. негативів та відбитків з архівів було продано компанії з Монреаля, яка виготовляла кінохроніку.
Джерела: