Лікарня Святого Іоанна Божого була створена в 1824 році братом Полем де Магаллоном, провінційним настоятелем однойменного ордену госпітальєрів, який своєю чергою був заснований у 1552 році в Мадриді. На початках його мета полягала в прийманні людей, які страждають на психічні розлади. Саме в маєтку площею 23 га в комуні Ла-Гійотьєр брати ордену Святого Іоанна Божого, оселившись в замку Шато-де-Шампаньє, створили заклад, який пізніше значно розширився. Більш детально про створення в Монреалі психіатричної лікарні читайте на imontreal.net.
Створення лікарняного центру
Цей лікарняний центр був спроєктований ліонським архітектором П’єром Бернаром. Він став головним і показовим прикладом архітектури лікарень ХІХ століття, який пізніше був доповнений сучасними архітектурними елементами. Звичайно, що не обійшлося без каплиці, яка була побудована у вигляді грецького хреста, прикрашена дзвіницею та скульптурою на фронтоні, що представляє святого покровителя Ордену госпітальєрів. Нині оточений парком із віковими деревами, вольєрами та клумбами, які прикрашають повсякденне життя пацієнтів, психіатричний центр є перш за все людською та історичною спадщиною.
У XVII й XVIII століттях божевільних зазвичай тримали сім’ями. Починаючи з ХІХ століттям з його соціальними та економічними тенденціями влада почала відкривати притулки через зростання міської бідності, спричинене індустріалізацією. Так, Монреальський притулок для божевільних, один з найперших у Квебеку, відкрив свої двері в 1839 році у в’язниці П’є-дю-Куран, потім у 1845 році був заснований притулок Бопор.
Та велика кількість хворих у Монреалі призвела до створення в 1873 році притулку Лонг-Пуант, який знаходився в сільській місцевості, приблизно в десяти кілометрах на схід від центру Монреаля. А ще через два роки він змінив свою назву на притулок Святого Іоана Божого. У 1875 році тут на лікуванні знаходилось понад 400 пацієнтів, пізніше в 1889 році їх стало 1246.
Монах Іоан Божий
У цьому розрізі цікава історія засновника ордену Святого Іоана Божого, який і став фундатором однойменної лікарні. У Гранаді, що в Іспанії, такий собі монах Іоан Божий, покровитель лікарень, хворих і медичних працівників, був настільки засмучений проповіддю святого Іоанна Авільського, що збожеволів. Відповідно його відправили на лікування до Королівської лікарні.
Тут чоловік був до глибини душі обурений поганим поводженням із психічно хворими. Відтак він вирішив заснувати власну лікарню, щоб самому приймати на піклування хворих і дбати про кожного по-своєму. Лише за 11 років діяльності Іоан Божий зробив революцію в догляді за пацієнтами завдяки тим інноваціям, які значно випередили той час.
Ну, наприклад, серед новацій були — на одне ліжко претендував один пацієнт, відбулось розділення патологій, у палатах почали прибирати, зробивши чистоту основним правилом закладу. Усі ці новації принесли його засновнику ім’я «батька сучасної лікарні». Іоану Божому вдалося пробудити людське сумління до страждань і нещастя, яких багато хто не хотів бачити, а ще він спонукав кожну людину до гідності та поваги.
Не маючи змоги діяти самостійно, святий Іоан від Бога поступово згуртував навколо себе всіх, хто дозволяв його трудам продовжуватись і розвиватися. Мова про благодійників, волонтерів, співробітників і, нарешті, учнів, майбутніх братів святого Іоана від Бога, які залишили все, щоби присвятити своє життя служінню іншим людям. Разом вони утворили справжню гостинну сім’ю госпітальєрів, яка обслуговувала найбільш незахищені верстви населення.
Історія закладу у XX столітті
Якщо говорити про історію закладу у XX столітті, то нині це Монреальський університет психічного здоров’я, відомий раніше, як лікарня Луї-Іполіта Лафонтена до 2013 року та Притулок Святого Іоана Божого до 1975 року. У 1982 році було створено Фонд Університету Святого Духа Монреаля під назвою Fondation Guillaume-Lahaise, на честь однойменного лікаря-психіатрії.
У лікарні у ті часи на пацієнтах проводили експерименти з лоботомією, гідротерапією та електрошоком. Для знерухомлення пацієнтів, яких у 1949 році налічувалося аж 6000, використовували різні засоби стримування, такі, як наручники та гамівні сорочки.
Наприкінці 1950-х і на початку 1960-х років у Квебеку набрав обертів західний рух, який виступав за деінституалізацію психічно хворих. Уряд був стурбований витратами з бюджету і створив Комісію з вивчення психіатричних лікарень. У підсумку деінституціоналізація психіатричних хворих була погано підготовлена і проводилася дуже різко. Кульмінацією цієї ініціативи стала публікація в 1961 році резонансної книги Жана-Шарля Пейджа «Божевільні волають про допомогу!» Свідчення героя, пацієнта, примусово госпіталізованого до психіатричної лікарні, кидає «чорну пляму» на психіатричний рух.
У 1993 році організація змінює назву на Fondation de l’hôpital Louis-H. Lafontaine, розпочинаючи нові заходи зі збору коштів, які швидко набувають популярності. Протягом багатьох років фонд налагодив тісні зв’язки з інститутом і організував кілька благодійних заходів, спрямованих насамперед на працівників.
Ну, а справжній розвиток Фонд отримав уже у 2004 році, коли пан Франсуа Кастонгуей був призначений головою ради директорів. Колишній президент і головний виконавчий директор Uniprix Group, пан Кастонгуей допоміг Фонду підвищити обізнаність про проблеми психічного здоров’я в бізнес-спільноті Монреаля, зокрема, заснувавши Golf Open.
У 2005 році Фонд офіційно увійшов до вищої ліги, розпочавши свою першу велику кампанію зі збору коштів. За п’ять років він збере майже дев’ять мільйонів доларів. Головування передвиборчого кабінету було довірено пану Луї Вашону, президенту Національного банку, який блискуче впорався із цим завданням.
У 2011 році уряд перейменував лікарню Louis-H. Lafontaine на Louis-H. Lafontaine Hospital і водночас змінив назву фонду. Відтоді він почав називатись Fondation de l’Institut universitaire en santé mentale de Montréal, офіційно назва набула чинності в березні 2013 року.
Також у 2013 році фундація в партнерстві з Фондом Інституту психічного здоров’я Дугласа, Фондом психічних захворювань і Bell створили Bal des lumières, найбільше благодійне зібрання для психічного здоров’я у Квебеці. З 2013 року відбулося ще дві кампанії, остання з яких у 2019 році побила рекорди зі збирання коштів на психічне здоров’я, зібравши загалом 1 825 000 доларів США.
Зміна президента фонду
У 2017 році Фонд призначив нового президента після виходу на пенсію пана Франсуа Кастонгуея після більш ніж 12 років відданої служби на благо психічному здоров’ю. Пан Мартін Ганьон, співпрезидент і виконавчий директор, фінансовий і виконавчий віцепрезидент Національного банку з управління капіталом, обійняв посаду голови правління в лютому 2017 року.
Одним із перших завдань пана Ганьона була підтримка загального керівництва та організації другої великої кампанії зі збору коштів в історії Фонду. Закінчивши 2020 рік, кампанія «Віддай трохи, багатьом божевіллям» зібрала 10 мільйонів доларів, частково завдяки зусиллям і щедрості фірми, яка проводить кампанію, очолюваної трьома почесними співголовами — паном Луї Вашоном, паном Еріком Мартелем і паном Івоном Шарестом.
Джерела: