Завдяки 266 кілометрам берегів острів Монреаль є ідеальним місцем для відпочинку. І місцеві мешканці та гості Монреалю не пропустили таку можливість, а скористались із неї по повній. Про те, як розвивався морський туризм на узбережжі міста, та в цілому в провінції Квебек читайте на imontreal.net.
Перші монреальські туристи
Привабливість відпочинку почали помічати з ХІХ століття. Саме в ті часи, монреальські заможні сім’ї тікали від спеки та метушні міста, щоб оселитися на мальовничих берегах архіпелагу. Усе це відбувалося, зазвичай, у перші дні літа. Наочним та красномовним прикладом зародження морського відпочинку була місцина Пуент-Клері. Бувши невеличким селом, мешканці якого займались сільським господарством, таких на той час у Квебеку були тисячі, воно приваблювало відпочивальників завдяки своєму географічному розташуванню на березі озера Сен-Луї.
Це було ідеальне місце для активного відпочинку на воді, адже здійснюючи прогулянки на човнах, можна було не лише набратись сил на енергії, але й помиолуватись місцевими пейзажами. Окупувавши таким чином Пуент-Клері, заможні мешканці Монреалю орендують тут на фермі будиночки, іноді змушуючи всю сім’ю фермера-господаря переїжджати на літо в комору.
Цей рух набрав обертів у другій половині ХІХ століття, починаючи з 1850 року коли до Лаваля, Терребона, Белойя та Бушервіля, була побудована залізниця. А вже згодом, на початку XX століття, на зростаючий ажіотаж, щодо водного відпочинку, наклав свій відбиток автомобіль, який відкрив курні сільські дороги міським жителям у пошуках сільського декору. Так усе починалося.
Морські клуби в Монреалі
Саме в цьому контексті, тобто на тлі популярності відпочинку на природі біля води, у Монреалі були засновані перші морські клуби. Історики стверджують, що в той час відпустка не була синонімом неробства. Звиклі максимально з користю використовувати свій час, багаті буржуазні родини прагнули зробити відпустку можливістю встановити ділові контакти й, перш за все, практикувати ті види дозвілля, які були типовими для їхнього середовища, такі, як гольф або вітрильний спорт. Так почали з’являтись перші морські клуби.
Та у XX столітті, під час двох світових війн і Великої депресії, відбувся занепад морських клубів. І якщо раніше вони слугували місцями для спілкування під виглядом морської діяльності, то нині місія цих організацій зосереджена більше на навчанні молоді безпеці на морі.
Пізніше прогулянкові човни стали доступнішими для всього населення, це сталося приблизно після 1960-х років. Навіть нині прогулянкові човни є одним зі зростаючих туристичних продуктів Квебеку. Доступність і природна краса річки Святого Лаврентія роблять Квебек одним з найпривабливіших місць для любителів водних видів спорту. Крім того, морська мережа Квебеку являє собою важливий прохід для входу в глиб країни через Атлантику.
Як вікно в море, пристань є природним місцем зустрічі, де сходяться човнярі, туристи та місцеве населення. Розважальні гавані при цьому, дозволяють відігравати роль важеля економічного та туристичного розвитку регіону. Саме, як потенційні місця розваг кілька притулків для відпочинку можуть мати силу привабливості та розумно доповнювати туристичну пропозицію.
Більшість судноплавців, які користуються місцевими водними шляхами, походять із Квебеку. За даними дослідницької фірми Print Measurement Bureau, тільки у Квебеку налічується понад 118 000 любителів вітрильного спорту. У Квебеку є 11 400 човнів, як вітрильних, так і моторних, довжиною 30 футів і більше, порівняно з 16 750 в Онтаріо.
Досвід сусідів
На американському ринку зареєстровано 12,8 мільйона прогулянкових суден, з яких 1,6 мільйона походять зі Східного узбережжя. Є приблизно 23 000 вітрильників розміром від 31 до 65 футів і ще 24 000 від 26 до 30 футів, розташованих у десяти прибережних штатах від Мену до округу Колумбія в Чесапікській затоці. Середня тривалість їхньої найдовшої річної подорожі становить від трьох до шести тижнів. За даними Market Research Associates, основними джерелами інформації, до яких звертаються під час планування розважальних поїздок, є журнали (55 %), радіомовлення (48 %) та Інтернет (25 %).
Що ж стосується французького ринку, то він складається з близько 4 мільйонів човнів і близько 172 000 вітрильників. На підставі опитування, проведеного серед учасників яхт-шоу в Сен-Мало, стало відомо, що близько 12 % яхтсменів уже здійснили трансатлантичну вітрильну подорож за останні п’ять років. Хоча більшість із них ніколи не плавали у Квебеку, 92 % зацікавлені в подорожі туди на човні. Вони більше схильні орендувати човен на місці, ніж здійснювати трансатлантичний перетин.
Човнярі, які переважно складаються з бебі-бумерів, серед пенсіонерів і пенсіонерів із доходами вищими за середній, часто дуже захоплені своїм дозвіллям. Ті, хто плаває у Квебеку, здійснюють у середньому 27 походів на рік. Більшість таких виїздів, а це 71 %, тривають один день. У водах Квебеку спостерігається суміш, як моторних, так і вітрильних човнів аж до Квебеку чи Тадуссака. А от у гирлі річки та затоці Святого Лаврентія вже значно більше виключно вітрильних човнів. Навігаційна ділянка між Монреалем і Сорелем залишається найпопулярнішою серед морських мандрівників, які часто відвідують води Квебеку.
Під час опитування, проведеного кафедрою туризму серед човнярів, які відвідують регіон Гаспезі, було встановлено, що загальні витрати на один човен становлять 1430 доларів, або 114 доларів на день. Відвідувачі залишалися в регіоні в середньому 13 днів, що може говорити про приблизний річний дохід приблизно в один мільйон доларів.
Що потрібно робити?
Якість інфраструктури, а саме глибина води, доки, типи понтонів, захист від вітру та хвиль тощо, зручності на місці, мова про продуктовий магазин, душ, проточну воду, телефон, туалети тощо та наявність технічних послуг, а саме палива, дизеля, спорожнення септиків тощо, є найважливішими критеріями при виборі марини. Значна відстань до початку туристичного маршруту, брак інформації та відсутність відомих місць для відпочинку є основними перешкодами, що пояснюють низький рівень проникнення на зовнішні ринки.
Репутація Квебеку як морського напряму залишається низькою на зовнішніх ринках, і ще багато чого потрібно зробити, щоб у майбутньому заробляти на цій потенційній клієнтурі. Спеціалісти виділяють деякі напрямки дій, які можна розглянути для покращення пропозиції морського туризму у Квебеку. Серед них, найперша пропозиція, це збільшення інвестицій та підтримка рекламних акцій із новими партнерами, такими, як парки, гольф-клуби, готелі тощо.
Також є пропозиція консолідувати та розвивати пропозицію навколо центрів призначення, віддаючи перевагу гаваням, які вже мають критичну масу туристичної діяльності та приймальну інфраструктуру. Крім того, слід розвивати бази оренди (чартер) для нових клієнтів, поліпшувати якість приймальних структур, включаючи підготовку персоналу першої лінії та сприяти інтеграції водних видів спорту в наявну туристичну пропозицію. Також слід встановити механізми для збору інформації про човнярів, щоб створити цільові маркетингові стратегії.